Не секрет , що студенти Кафедри оптики (КО) окрім поглибленого вивчення програмування. Мають можливість навчатись та проводити наукові дослідження за кордоном. Кількість випускників КО що навчались за програмами і зараз продовжують навчання в аспірантурі або працюють за кордоном за останні 5 років становить 50%. Ми розпочинаємо серію публікацій – інтерв’ю з студентами та випускниками КО, що завдяки навчанню в нас отримали можливість реалізації себе в провідних наукових та корпоративних інституціях країн ЄС , Японії, США, тощо. Цього року можливістю скористались п’ятеро студентів КО.
Отож розпочнемо з цього річного 2019р випускника Андрія Щербакова. Андрій цього року успішно закінчив своє навчання за програмую подвійного диплому Україна Франція і зараз проходить стажування на Берлінському синхротроні в Німеччині.
Детальне інтерв’ю читайте далі:
- Чому ти обрав навчання у Франції та саме ВНЗ м. Ле-Ман?
Відповідь на це питання досить таки проста. З самого дитинства, я хотів займатися фізикою і також мене цікавило життя в інших країнах. Коли я вступив на фізичний факультет в КНУ імені Тараса Шевченка, я зрозумів, що наш факультет має тісні міжнародні зв’язки з іноземними інституціями а також рівень підготовки достатньо високий, щоб бути конкурентно спроможним спеціалістом своєї справи на міжнародній арені. Тож, ці фактори додали мені мотивації ще активніше вчитися та шукати інформацію про можливості продовження мого навчання закордоном.
І їх там нескінченна кількість. Але найбільшою складністю є фінансування. Можливо, про це я розкажу трохи пізніше. Так склалося, що коли я вчився ще на 3 курсі, мої старші товариші на конференції познайомились з представником університету Ле-Ман. Хлопці показали себе з гарної сторони і той чоловік запропонував їм вступити в його ВНЗ на аспірантуру. Вони погодились і саме цей випадок став першоосновою династії студентів, які щороку вступають саме в цей університет.
Неабиякою перевагою було те, що університет займає чи не перше місце в Європі з акустики. Це насправді дуже престижно. Тут працює дуже багато людей, що займаються акустооптикою. І акустика, і оптика – це все хвилі, просто одні – механічні, інші – електромагнітні. Ці галузі дуже близькі, саме тому це практично гарантувало мені великі перспективи в майбутньому.
- Чи складно було вступити? Розкажи про процес підготовки і подачу документів.
Як я вже говорив, шукати треба університети з можливістю спонсорства. Конкретно мій університет не має такої можливості. Проте, за таких обставин, можна звернутися до спеціальних організацій, таких як, наприклад, Erasmus чи уряд Франції.
Можу сказати, що документи для участі у конкурсі на грант я готував завчасно. Це мене і врятувало. Конкурс на цільовий грант проводився в березні, а в листопаді випадково я дізнався про аналогічний грант із кращими умовами. Це було за добу до його дедлайну. Тим не менш, основні документи були готові. Серед конкурентів мене виділило дуже насичене резюме та непоганий мотиваційний лист. Зв’язки також відіграли величезну роль. Я був знайомий з викладачем французького університету і рекомендація від нього теж підвищила мої шанси на виграш. Одразу відповім на ваше запитання, яке, можливо, з’явилось у вас в голові: ні, я не замішаний ні в яких корупційних схемах чи в чомусь подібному. Просто важливо мати гарні відносини із людьми, які в майбутньому зможуть тобі в чомусь допомогти і неодмінно працювати над ними.
Ще один етап – підготовка документів в університет. Це був дуже довгий і складний процес. Весь травень і червень я займався цією паперовою тяганиною. Дуже часто мені доводилось контактувати з французами, більшість з яких не спілкувалася англійською мовою. На щастя, у мене є товариш, який 2 роки тому вступив у Францію за схожою програмою. Весь період підготовки він допомагав мені комунікувати із французькою стороною, підказував, які документи вимагати і чого очікувати.
Останнім етапом у цьому процесі була подача документів на студентську візу. Але, на щастя, степендіатам її дуже швидко оформлюють.
- Чи необхідне знання французької мови при вступі? Якщо так, то на якому рівні і якими сертифікатами можна цей рівень підтвердити?
Більшість університетів у Франції вимагає знання мови і мій не є виключенням. Не підкажу, якими сертифікатами можна гарантувати ці знання, бо я їхав у Францію не знаючи французької мови взагалі. Справа в тому, що мій університет пропонував 2-місячні літні інтенсивні курси, наприкінці яких ми мали складати мовний іспит. І за результатами цього іспиту студенти вступали чи не вступали в сам університет.
Якщо ви думаєте, що я пішов легким шляхом, то ви дуже помиляєтесь. Вивчити мову з нуля до рівня В2 за пару місяців означало її вивчення 24 години на добу. Усі граматичні правила і лексика пояснювалась виключно французькою мовою. І після довгих пар, що займали багато годин, я повертався в гуртожиток і весь вечір розбирав матеріал повторно, а також виконував величезну кількість домашнього завдання.
- З якими складнощами ти зіштовхнувся в процесі навчання?
Для мене одна з найбільших складностей – рано прокидатись. Це моя особиста проблема.
А якщо серйозно, то перша проблема, яка є у Франції і якої немає в Україні – це чужа мова. Особливо спочатку дуже важко було сидіти на лекціях, розуміти викладача, який хоче донести до студентів і так непростий матеріал. Дуже багато речей залишались поза моєю увагою, а тому я мав ввечері все знову перечитувати і перекладати. Цей фактор, звичайно, надавав перевагу моїм одногрупникам. А рейтинг у групі також дуже важливий.
5. Як виглядає твій звичайний робочий день?
Моє студентське життя не дуже різноманітне. Я взяв собі за мету витратити цей останній рік магістратури виключно на навчання. Тож, мій звичайний навчальний день складається зі сну, відвідування лекцій, прийому їжі, виконання домашнього завдання, спортивної зали і іноді гри на гітарі.
- Чи контролюють викладачі процес навчання?
Офіційно контролю приблизно стільки ж, як і в Україні. Єдина відмінність, що в Україні навчальний семестр закінчується перед Новим роком і лише тоді студенти складають заліки та іспити – це як один із типів контролю.
У Франції це відбувається трішки інакше. Тут немає такого поняття як сесія. Тут сесія – весь рік. Семестр починається 1 вересня і закінчується в кінці лютого, а тривалість кожного предмету різна. На один предмет може бути виділено 10 годин, а на інший – 35, і щоразу при закінченні старого курсу, починається новий. За кожний предмет студент має отримати оцінку і таким чином за семестр ми складаємо близько 30 іспитів. Другий же семестр – включно практика, напрацювання стажу. Він починається з березня і триває від 3 до 6 місяців.
Тут до проміжних контролів (тут їх також називають іспитами) ставляться уже серйозно. Вони зазвичай досить складні і перескладати тут ніхто не дозволить. Як написав, так і буде. Єдине, що студент може зробити, так це через пів року перескладати всі предмети, що, звичайно, мало хто робить.
- Що в навчанні тобі особливо подобається?
Мені подобається, що тут викладаюсь сучасну фізику, наводять приклади останніх наукових публікацій, працюють молоді і прогресивні вчені. Я просто відчуваю, як тут наука живе і не стоїть на місці.
- А що не подобається?
Тут немає дружньої атмосфери. З моменту як я сюди приїхав, тут панувала напружена конкуренція. Люди приходять щоб тяжко працювати, а не товаришувати. Якщо порівнювати з навчанням в Україні, то там наша група завжди була дружньою, ми допомагали один одному чи просто проводили разом час.
Що мені ще не подобається, незважаючи на те, що це все ж хороший фактор: тут все набагато серйозніше. Якщо, наприклад, в Україні студент щось не склав вчасно чи отримав незадовільний бал, він завжди може підійти до викладача і домовитись про перескладання чи виконання додаткового завдання. І зазвичай всі викладачі дуже лояльно ставляться до таких випадків. У Франції все інакше: скоріш за все ніякий викладач не буде йти на зустріч і не дозволить перескладати роботу.
Ще один мінус це те, що списати на іспитах неможливо. А питання може трапитися таке, що вимагає дуже вузького розуміння, тобто знання якихось чисел, дрібних формул тощо.
Також мене бентежить відсутність часу на хобі і захоплення. В мене майже немає часу вийти з друзями пропустити пару келихів куфіру та потеревенити про життя. Також тут почуваєш себе дуже самотньо, адже всі мої рідні, друзі та кохана дівчина залишились в Україні.
О, ще додам з приводу іспитів. Тут вважається нормальним, якщо мені вичитали предмет сьогодні, а іспит з нього призначили аж через 4 місяці. Це дуже не зручно і доводиться вчити той самий матеріал повторно.
- Чи задоволений ти своїм вибором?
На мою думку це величезний досвід, неоціненний багаж знань і це складно. За останні півроку я пережив стільки стресових ситуацій і виходів із зони комфорту що й не нарахую за все своє життя. Я сподіваюсь, що всі складнощі, з якими я вже зіткнувся і які чекають мене попереду, загартують мене і будуть виручати у складних життєвих ситуаціях. Акомодація завжди не зручна. Далі буде!